2014-11-21
У 1933 році був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні потопу, а була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду лягло у могили – старих, молодих і дітей, і ще ненароджених у лонах матерів.
Страшні тридцяті роки ХХ століття людям довелося пройти через зраду країни і близьких, злидні і постійний страх. Це був експеримент за право на життя українського народу. Жили за законом джунглів: виживає найсильніший. У світі іншої такої країни немає, де кожний метр землі покритий безіменними могилами. Хрестів над ними не ставили – не встигали. До цвинтарних книг імен не вносили – в живих не було сил. Голод поклав в сиру землю до 12 млн. людей. Третина померлих – діти , які не дали нащадків.
В Коробочкинському НВК відбувся мітінг-реквієм, присвячений цим подіям, на якому були присутні учні, вчителі, батьки.
Хвилиною мовчання учасники мітингу-реквієму вшанували пам’ять жертв голодної смерті.